У Польщі проживає близько мільйона православних. Переважно це громади у східних регіонах Польщі: біля Перемишля, Білостока та Любліна, а також нащадки переселенців після Другої Світової війни у ​​північних та північно-західних воєводствах, та й сучасні мігранти з Росії та інших пострадянських країн.

Факт святкування католицького та православного Різдва у різний час взагалі породив міф, що це два різні Різдва. Хоча до 1582 року православні католики відзначали це свято разом. У 1582 році папою римським Григорієм XIII було проведено так звану календарну реформу. Її причиною було те, що календар, який ми тепер називаємо юліанським, який існував з 45 року до нашої ери, суттєво відставав від місячного календаря. День весняного рівнодення, який за часів Нікейського Собору, на якому було вирахувано день святкування Великодня, потрапляв на 21 березня, у XVI столітті – вже на 11 березня.

Таким чином, в 1582 для жителів Європи після 4 жовтня відразу настало 15 жовтня. На честь тата-реформатора новий календар назвали григоріанським. Хоча перед прийняттям нової системи літочислення і розгорнулася серйозна дискусія, яка виправдовувала запровадження нового календаря, православний Константинопольський патріарх відмовився його прийняти, а з ним і православна паства Московського царства та Речі Посполитої.

У сучасній Польщі віряни східного обряду не дотримуються єдиного календаря. Ситуацію описує Конрад Кучара з Інституту інтердисциплінарних досліджень Варшавського університету, фахівець з історії Православної Церкви в Польщі:

- Деякі православні святкують Різдво та Великдень «нерухомо», за григоріанським календарем. Наприклад, у Варшаві усі православні парафії святкують Різдво 25 грудня. Водночас парафії, що знаходяться у східних районах Польщі – на Підляшші, у Бещадах та біля Перемишля – святкують за юліанським календарем 7 січня. Бувають і неординарні ситуації: у Любліні зараз є дві православні парафії, так одна святкує за юліанським календарем, а друга – за григоріанським. Усі греко-католицькі парафії у Польщі, так званого візантійсько-українського обряду, крім неоуніатських, святкують Різдво за старим календарем.

«Православна Церква завжди була частиною культури Підляського регіону», – каже доктор Кучара:

– Якщо йдеться про православних, то на Підляшші вони були завжди. Це була перша християнська Церква, яка утвердилася на цих землях. Саме її представники, ченці з Києво-Печерської Лаври, назвали місцеве населення. Тільки пізніше, коли Підляшшя опинилося у складі Польської держави, там з'явилися католики.

Експерт зазначає, що до середини XVIII століття місцеві православні мали свій оригінальний церковний обряд, який вони називали візантійським. Але після поділів Польщі, коли ці землі опинилися у складі Російської Імперії, він набув рис класичного російського синодального. Але і сьогодні місцеве населення зберігає звичаї, які, з одного боку, дуже схожі на звичаї інших християн Східної Європи, а з іншого мають яскравий локальний колорит.

- Святвечір має початок, дуже схожий на римо-католицький: молитва та заломлення просфори. Для православних у Польщі це аналог заломлення облатки, церковного хліба. Учасники вечері ламають один в одного шматочки просфори та діляться бажаннями з нагоди народження Ісуса. Потім починається святкова вечеря з різних пісних страв, асортимент яких залежить від регіону. Найбільш важливою стравою є кутя. На Підляшші та в Бещадах існує безліч ігор з кутею. Наприклад, кутю підкидають угору, що прилипне до стелі – використовують для ворожіння. Чим більше прилипне родзинок та горіхів, тим багатшим буде наступний рік. Іноді після святвечора горщик з кутею виставляють перед будинком, щоб долучитися до трапези могли й душі предків. Свято Різдва таким чином разом переживають і живі, і люди, яких з нами вже немає.

Джерело polskieradio.pl