75 років тому 8 травня 1945 року о 23:01 закінчилася Друга світова війна в Європі — найбільша і кривава війна в історії людства. В цілому це тривало шість років, в ній взяли участь 72 країни. Загальні втрати людей склали понад 50 мільйонів загиблих і убитих.

Історія Великої Вітчизняної війни завершилася капітуляцією фашистської Німеччини 8 травня 1945 року. Але далеко не всі знають, що Третій рейх формально проіснував ще два тижні, і центром його стало невелике місто Фленсбург на кордоні Німеччини та Данії.
⠀
На початок 1945 р. положення Німеччини у війні стало просто катастрофічним. Стрімкий наступ радянських військ зі сходу та армій союзників із Заходу призвело до того, що результат війни став зрозумілим практично всім.

З січня по травень 1945 року фактично відбувалася агонія Третього Рейху. Все нові й нові підрозділи кидалися на фронт не стільки з метою переломити ситуацію, скільки з метою відтягнути остаточну катастрофу.

У цих умовах в німецькій армії запанував нетиповий для неї хаос. Досить сказати, що повних відомостей про втрати, яких зазнав вермахт в 1945 році, просто немає — гітлерівці вже не встигали ховати своїх загиблих і складати звіти.
⠀
До 23 квітня 1945 р. наступником Гітлера на посаді лідера Німеччини вважався Герман Герінг. Однак, Гітлер віддав наказ заарештувати його, позбавивши всіх державних нагород та виключивши з НСДАП.

Саме тому за день до самогубства, 29 квітня, Гітлер визначив нового наступника. Ним став головнокомандувач ВМФ Третього рейху грос-адмірал Карл Деніц. Він був офіційно проголошений главою держави відразу після оголошення про смерть Гітлера.

Деніц тут же виступив зі зверненням до німецького народу, в якому повідомив про смерть фюрера і про формування нового уряду Німеччини. Його резиденцією з 2 травня стала будівля військово-морського училища в місті Фленсбург, на півночі Шлезвіг-Гольштейна.

Втім, до того моменту становище Третього рейху було вже безнадійним. 29 квітня перед західними союзниками капітулювала німецька група армій «С» на півночі Італії. 2 травня перед частинами Червоної Армії склав зброю берлінський гарнізон. Німецькі війська, які продовжували опір були розсічені на кілька ізольованих угруповань, і їх остаточний розгром був лише питанням декількох днів.

2 травня 1945 р. у Фленсбурзі Деніц проводить нараду з членами уряду, щоб визначити тактику подальших дій. Новий уряд сподівалося уникнути беззастережної капітуляції і визнати свою поразку виключно перед США і Великобританією, але не перед СРСР. Урядовці Деніца розраховували на конфлікт між вчорашніми союзниками, який дозволить Німеччини зберегти хоча б обмежену незалежність. Вони вважали, що США і Великобританія будуть готові використати Німеччину в якості свого союзника вже в новій війні — тепер уже проти Радянського Союзу.

Часткові капітуляції німецьких угруповань на Заході тривали. 4 травня знову призначений головнокомандувачем німецькими ВМС адмірал флоту Ганс-Георг Фрідебург підписав акт про капітуляцію всіх німецьких збройних сил в Голландії, Данії, Шлезвіг-Гольштейн і Північно-Західної Німеччини. 5 травня перед американськими військами капітулювала група армій «G», що діяла в Баварії і Західній Австрії.

Увечері 5 травня в штаб-квартиру американського командувача Дуайта Ейзенхауера, розташовану у французькому Реймсі, прибула німецька делегація на чолі з адміралом Фрідебург. За дорученням Деніца, німці мали намір обговорити умови капітуляції Німеччини на Західному фронті.

7 травня 1945 в Реймсі був підписаний акт про капітуляцію Німеччини. Однак радянський представник при ставці Ейзенхауера генерал Іван Суслопаров вніс в документ поправку, згідно з якою підписання акта в Реймсі не виключало підписання нового, «повного» акту про капітуляцію. Радянський генерал, на якого раптово випала ноша неймовірної відповідальності, побоювався, що акт в Реймсі може ущемити інтереси СРСР. Передбачливість генерала Суслопарова виявилася дуже доречною — Сталін категорично відмовився визнавати акт про капітуляцію в Реймсі остаточним.

В результаті було прийнято рішення провести ще одне, остаточне підписання акта про беззастережну капітуляцію Німеччини, яке і відбулося пізно увечері 8 травня за центральноєвропейським часом, але 9 травня о 1 годині ночі — за московським. Акт підписали в берлінському передмісті Карлсхорст в будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища.

Цього разу главою німецької делегації став Верховного головнокомандування вермахту Вільгельм Кейтель. З радянського боку капітуляцію брав Георгій Жуков, а з боку союзників — заступник головнокомандувача союзними експедиційними силами маршал Артур Теддер. Ейзенхауер не брав участі в підписанні.

Після підписання акту про беззастережну капітуляцію німецький уряд грос-адмірала Деніца формально зберігало свої повноваження, але під його контролем залишалося тільки саме місто Фленсбург і його найближчі околиці.

Альберт Шпеєр, міністр економіки та військової промисловості у «фленсбургского уряді», після підписання акту про капітуляцію запропонував колегам саморозпуститися, однак підтримки не отримав. Деніц все ще сподівався на те, що союзники збережуть його в якості глави уряду переможеної Німеччини.

Невизначеність завершилася тільки 20 травня, коли радянський уряд жорстко заявило, що ніяких повноважень за Деніца не визнає і ніколи не визнає, а місце його міністрів — на лаві підсудних.

23 травня 1945 в штаб-квартиру Деніца прибув британський офіцер. Зібравши всіх членів «фленсбургского уряду», він зачитав їм наказ Ейзенхауера про їх арешт. Так в історії Третього рейху була поставлена ​​остаточна крапка.